Як допомогти дитині справитися зі стресом?
“Заземлення”
Багато батьків могли помітити, що діти починають буквально «виснути» на вас останнім часом. Це не випадково. Згадайте малюка, який тільки-но вчиться ходити. У разі небезпеки, занепокоєння, якоїсь травми або просто надлишку емоцій дитина одразу намагається залізти до близької людини на руки. Вона відчуває тіло мами або тата як ту саму фортецю, у якій можна відчути себе у безпеці. Тому зараз ви можете використовувати фізичний контакт з дитиною для відновлення цього почуття. Для цього варто частіше обіймати дитину, класти свої долоні їй на плечі, спину, лікті або стопи. Важливе правило: тілесний контакт повинен бути не у формі погладжування, а простим утриманням долонь на частині тіла. Можна завести практику “тримати ніжки” перед сном: ви сідаєте до ніг дитини, коли вона лежить, кладете свої руки на стопи малюка та продовжуєте щось розповідати. При цьому, дитина ніби “опирається своїми ніжками” (хоча насправді лежить, але стопи спираються на ваші долоні), відчуваючи їх тепло та підтримку.
“Видування мильних бульбашок”
Процес видування мильних бульбашок – уявних або реальних – дозволяє дихати за схемою коли видих довше ніж вдих. Такий процес дихання включає парасимпатичну нервову систему, яка відповідає за розслаблення. Можна уявляти, що у кожну мильну бульбашку видуваєте “небажані ситуації, спогади” та спостерігаєте як це зникає. Також можна надувати повітряні кульки, дмухати на пір’їнку.
“Малювання долоньок”
Один зі способів повернути відчуття себе та безпеки – обмальовування власних долоньок. Долонька повертає та зміцнює відчуття власного “Я”. Намальовану долоньку можна “наповнити” візерунками, словами сили, улюбленими кольорами. Можна прикладати ручку до намальованої долоньки й ніби “з’єднуватися” зі своєю силою та відчуттям захищеності. Долоньку можна вирізати з аркуша паперу, таким чином повернувши відчуття кордонів. Свій відбиток можна залишати в глині, пластиліні та крупах.
