Рекомендації для педагогічних працівників щодо роботи з учнями у конфліктний та постконфліктний період
В контексті нових викликів, що постали перед країною, педагогічним працівникам необхідно переглянути практику виховної роботи та захисту дітей в навчальному закладі.
Педагоги можуть зробити багато для того, щоб заспокоїти учнів і допомогти їм адекватно ставитися до подій. Постійний контакт із педагогами, майстрами виробничого навчання, вихователями та друзями допоможе дітям відновити відчуття безпеки. У такі часи відданість, співчуття та навички педагога стають особливо важливими та потрібними.
Не завжди доречно радити дітям "забути про це". Дорослим необхідно бути завжди готовими до діалогу зі своїми учнями – вони повинні відчувати, що педагоги готові їх вислухати, допомогти проаналізувати відчуття та досвід.
Взаємна підтримка ровесників в цій ситуації також важлива. Слід викликати в учнів довіру до того, що покликання педагогів – перетворити ліцей на безпечне для дітей середовище, що їхні батьки чи опікуни зроблять усе можливе, щоб вони почувалися у безпеці.
Також важливо підтримувати учнів у формуванні позитивних методів подолання стресу та страху, допомагати їм обрати оптимальні стратегії для тієї чи іншої ситуації. Першочергово необхідно з'ясувати, які саме методи і стратегії раніше допомагали їм долати страхи чи інші негативні емоції.
В навчальному закладі украй важливу роль відіграє мікроклімат у колективі. Педагоги мають бути спокійні й виважені. У цьому їм допоможуть звичайні розмови: обговорення домашнього завдання і т.п.. При цьому необхідно уникати додаткового тиску на дітей. Будь-яка поведінка, що може зашкодити чи відволікати їх, є неприпустимою.
Враховуючи велику кількість загиблих, варто оголошувати хвилину мовчання, наприклад, на початку уроку і пояснювати дітям, що так вшановуються загиблі й постраждалі.
Особливу увагу педагогічні працівники повинні приділяти також власному самопочуттю: не забувати піклуватися про власне емоційне та фізичне здоров'я. Діти, які бачать довкола себе впевнених, спокійних та бадьорих дорослих, швидше повертаються до норми.
Задля консолідації суспільства необхідно посилити національно-патріотичний характер навчання та виховання, передбачивши використання у виховній роботі з учнями кращих традицій та звичаїв Українського народу.
Для прикладу, проявами патріотизму є громадянський вчинок юних нахімовців, які під час перепідпорядкування Севастопольської військово-морської академії Російській Федерації на знак протесту заспівали Державний Гімн України, поведінка учнів Української гімназії у м. Сімферополь. Безперечним прикладом патріотичного виховання є сучасні військові.
Необхідно планувати виховну роботу так, щоб допомогти дитині визначити, чим саме її сім'я, ліцей, вулиця, місто найкращі. Чому наша країна нам дорога. Давати дітям необхідно таку інформацію, що її діти здатні зрозуміти і обговорити зі своїми друзями.
Основним документом у сфері освітньої політики щодо патріотичного виховання підростаючого покоління є Концепція національно-патріотичного виховання молоді, затверджена спільним наказом Міністерства у справах сім'ї, молоді та спорту, Міністерства оборони, Міністерства культури і туризму, Міністерства освіти і науки від 27.10.2009 № 3754/981/538/493 та Обласна програма національного виховання учнівської молоді Рівненщини до 2020р. (схвалена розпорядженням голови Рівненської обласної адміністрації від 09.02.2008 №42).
Зусилля педагогів мають бути спрямовані на реалізацію проектів щодо виховання учнів у дусі патріотичного обов'язку, готовності до військової служби та захисту України, повазі до чинного законодавства та засад демократичної, правової держави.
Крім того, під час організації навчально-виховного процесу необхідно дотримуватись приписів наказу Міністерства від 07.09.2000 № 439 "Про затвердження Рекомендацій щодо порядку використання державної символіки в навчальних закладах України".
Одним із дієвих засобів національно-патріотичного виховання є проведення молодіжних ігор у позаурочний час таких, як всеукраїнська дитячо-юнацька військово-патріотична гра "Сокіл" ("Джура"), фізкультурно-оздоровчий патріотичний комплекс школярів України "Козацький гарт" тощо.
Під час проведення виховних заходів з молоддю доцільно використовувати навчальні дебати, що є важливим засобом розвитку в учнів критичного мислення та навичок аргументованого висловлювання.
Особливої уваги потребують питання превентивного виховання, які передбачають впровадження системи підготовчих та профілактичних дій педагога, спрямованих на запобігання формуванню в учнів негативних звичок, рис характеру, проявів асоціальної поведінки.
Виховання емоційної культури та конструктивної поведінки особистості є одним із ключових пунктів виховного процесу сучасного навчального закладу. Його актуальність обумовлена підвищеним рівнем тривожності учнів. Проявляється це у стресі, тривозі, агресії, особистісних розладах. Існує необхідність вчити дітей толерантному ставленню одне до одного, проводити роботу з розвитку комунікативних навичок спілкування.
Важливим в питаннях профілактики дитячої жорстокості та насильства є проведення належного сімейного виховання, відродження сімейних цінностей, підвищення ваги виховної функції сім'ї та підняття її авторитету, підготовка підростаючого покоління до дорослого, сімейного життя.
У педагогів виникла необхідність пояснювати вихованцям, що відбувається, як реагувати на конфлікти між учнями, що розгортаються, як втриматися від надання оцінок, як не нашкодити дітям, а навпаки – бути корисними.
Варто знати, що як би дітей не оберігати від інформації, вона до них буде надходити, оскільки діти відвідують навчальний заклад, спортивні секції та гуртки і мають змогу спілкуватися з однолітками та отримувати від них новини чи іншу інформацію.
Тому краще за все, якщо педагогічні працівники будуть самостійно інформувати дітей, при цьому враховуючи вікові особливості спілкування.
Основною допомогою в надзвичайний ситуаціях для дітей є:
- відповідна до віку фактична інформація;
- зрозумілі, відкриті пояснення того, що відбувається і, можливо, буде потреба повертатися до цієї розмови не один раз;
- допомога у висловленні своїх почуттів через розмову, гру, малювання тощо;
- дитина може потребувати поради, як реагувати на запитання інших дітей (наприклад, якщо хтось із батьків постраждав чи загинув, чи, можливо, через інші обставини);
- відпочинок, заняття улюбленими справами, що викликають задоволення;
- загальна підтримка як у сім’ї, так і в навчальному закладі;
- знайомий звичний розпорядок дня для відновлення відчуття спокою;
- регулярні запевнення, що все буде добре, що близькі люди піклуються і дбають про безпеку.
Педагог може обговорити з дітьми ситуацію, яка склалася, ретельно добираючи слова. Будь-яка інформація повинна бути подана дитині, але у відповідності до її віку та рівня розвитку. Надлишок відомостей може залякати дитину і викликати страх та почуття беззахисності. У той же час додаткова інформація допоможе дитині зрозуміти, що відбувається насправді. Педагог може залучити дітей до обговорення, щоб вони самі донесли власні думки та почуття. У будь-якому разі не потрібно ділитися з дітьми різними необґрунтованими чутками чи недостовірною інформацією.
Рекомендації та зміст соціально-педагогічної роботи в умовах конфліктних та постконфліктних ситуацій
Події останніх місяців, які відбуваються в Україні, складна соціально-політична ситуація у суспільстві показали необхідність соціально-психологічного захисту і психологічної допомоги як дітям і окремим людям, так і цілим соціальним групам.
Досвід країн, які перебували в конфліктних ситуаціях, показує, що значне зростання насильства в протистояннях призводить до збільшення випадків домашнього насильства, насильства стосовно жінок і дітей як у період розгортання самого конфлікту, так і по його завершенні.
Особливо вразливою групою вважаються жінки та діти із соціально незахищених категорій, сім’ї, члени яких загинули або були поранені в ході трагічних подій, зокрема, вдови, які залишилися єдиними годувальниками родин, сім’ї військовослужбовців, які стають внутрішніми мігрантами. Надзвичайної уваги потребують діти із сімей, в яких загинули їхні рідні та близькі, друзі і знайомі. Травмуючим фактором, безумовно є і перебування близьких в зоні військового конфлікту. Для того щоб робота соціально-психологічної служби була ефективною ми повинні знаходитися у постійній взаємодії.
Актуальні напрями та зміст соціально-педагогічної роботи в умовах конфліктних та постконфліктних ситуацій
Визначені сучасні виклики, що стали наслідком конфліктного періоду
країни, дозволяють окреслити актуальні напрями та зміст соціально-педагогічної роботи
Формування знань про соціально-політичні події.
З метою попередження або мінімізації негативних наслідків конфліктних подій важливо формувати знання у дітей про ситуацію, що склалася. Особливо це стосується необхідності відстеження нових законів та інших нормативно-правових актів, які активно зараз приймаються з метою сприяти захисту та надати допомогу особам у складних життєвих обставинах. Своєчасне донесення такої інформації до дітей, батьків сприятиме зверненню по допомогу від осіб, які її потребують, водночас запобігаючи більш складним наслідкам перенесених подій.
Рекомендації
- Інформуйте дітей, батьків про нововведення в законодавстві, що стосуються захисту прав дітей та надання допомоги особам, які її потребують.
Робота з вразливими групами населення
У ситуації конфлікту та в період після його припинення певна частина
населення може стати більш вразливою до ситуацій порушення їхніх прав,
потрапляння в складні життєві обставини, перенесення насильства тощо.
До цієї групи належать:
- діти;
- cім’ї, члени яких загинули;
- сім’ї, члени яких поранені;
- сім’ї, члени яких зникли безвісти;
- жінки;
- внутрішньо переміщені особи;
- сім‘ї військовослужбовців;
- сім’ї, в яких зруйновані родинні зв’язки;
- особи та члени їх сімей, що зазнають насильства з боку громади за свої переконання.
У соціально-педагогічній та психологічній роботі з цими категоріями
громадян важливо пам’ятати, що вони можуть мати специфічні потреби.
Робота має бути побудована на виявлення цих потреб.
Інформаційна війна
Сучасні протистояння та війни – це, перш за все, інформаційні війни, які чинять тиск на розум та психіку людей. Процес інформування – це процес відбору фактів. І факти, які ми вкладаємо собі у голову, напряму пов’язані з нашим світоглядом. Навіть один і той самий факт може бути по-різному сприйнятий двома різними людьми, незалежно від того, правдивий він чи ні. І часто людина не може сприйняти факт (навіть багаторазово підтверджений) виключно через те, що має зовсім іншу картину уявлень у себе в голові.
Проблема ще в тому, що телебачення склало іншу систему сприйняття інформації – емоційність замість аналітичного мислення. Емоційне збудження змушує нас шукати все більше інформації, проводити час за монітором у пошуках новин. Тож нам намагаються підкинути все більше інформації, часто неправдивої. Навіть якщо ми їй не віримо чи її пізніше спростують, свою справу вона зробила і посіяла зерно недовіри.
Як ми знаємо неможливо відгородити дітей від інформації, яка надходить ззовні, через ЗМІ, інтернет, радіо і т.д. Однак, в нас є можливість допомогти учням сприймати її не лише без паніки, але і бути компетентними як поводити себе в ситуаціях які виникають. Звичайно, що відгородити ми їх не зможемо від небезпек, але є важливим щоб вони зберігали тверезо оцінювали ситуацію.
Як протидіяти інформаційним війнам? Необхідно навчати відфільтровувати інформацію, а також знизити емоційне сприйняття.
Важливим напрямом формування особистості в умовах навчального закладу має бути формування критичного мислення учнів.
До операційного блоку критичного мислення належать такі процедури:
- усвідомлювати проблему, встановлювати діалектичний зв’язок між суперечностями;
- доводити, добирати прийнятні, відповідні та несуперечливі докази;
- знаходити контраргументи;
- помічати факти, що суперечать власній думці;
- обґрунтовувати;
- оцінювати, співвідносити об’єкт з певною системою цінностей (існуюче з належним);
- вибирати одну із багатьох альтернатив;
- усвідомлювати обмеження, що накладаються на висновок (істинність висновку за певних умов); використовувати різні критерії та контексти.
- спростовувати;
- узагальнювати;
- висувати гіпотези;
- робити висновки.
Тому перш за все слід сказати, що саме педагог є дзеркалом в яке дивляться учні. Однак, у виникненні більш складних ситуацій, коли учень боляче переживає кризову ситуацію в країні слід доводити до їх відома, що є люди, які готові їм допомогти. В нас працюють телефони довіри, де консультації є анонімними.
Порекомендуйте дітям, батькам, колегам, членам територіальної громади звернутися на Національну дитячу «гарячу лінію» для отримання інформаційних, психологічних, правових консультацій 0 800 500 225 (з стаціонарного тел.) , 772 (з мобільного Київстар, Лайф).
На телефоні довіри працюють ті, хто вислухають і зрозуміють. Тут підкажуть, як поглянути на ситуацію по-іншому, і, повторюся, будуть слухати і приймати вас такими, якими ви є. Не засудять, не відмахнуться, не стануть критикувати. Іноді навіть просто виговоритися, озвучити свою біду - вже "велика справа".
